Край Котляревського

Колись, коли квітував квітень, кмітливий, консервативний, кирпатий, коренастий, кремезний, кряжистий канцелярист Котляревський казав:  «Кременчук! Коханий краю! Казковий краєвиде!  Кожен  кущик, кожна квіточка красиві». Кінець  кінцем купив камізельку, кептар, кітель, компас  князю Куракіну, кожух, кофтину, кунтуш, кумачеві коралі, китайку кучерявій кузині Катерині, каблучку, керсетку( корсетку) коханій, коштовне  кольорове  кольє княгині, квиток. Кондуктор  кахикає  кахи - кахи, копошиться, колошматить  короткогривого   кістлявого   кумедного коника. Кошмар! Копито коня  коло  кореневища  крислатого клена. Котляревський  куняє кількадесят кілометрів. Кущуватий косогір  коло красивої каплички. Корчмар  кличе  копачів. Казарма. Кострубата колона козаків козиряє князю. Кругловида ковалиха  край кладовища кляне конокрадів. Коло крутояру - кузня.  Колоритний коваль кує   кувалдою  клямку, ключі, кресало, колесо, клепає косу.

Кременчук! Казкова краса крайнеба! Курорт! Калинонька квітує, каштани, кипариси, кедр  коло каменистого кургану, красуються  квіти: красоля, канни, калачики, кульбаби. Кружляє кропив’янка. Куріпка ковтає комах.  Кругом криниці кропива. Кури клюють кандьор, кудкудачуть: «Кво– кво». Когут кричить: «Ку-ку-рі-ку-у-у». Качур, качки   крякають коло корита, куштують кілька  квасолин.  Козак   Карпо Кравченко  кричить курчатам: «Киш!» Кидає корівоньці корм, кличе козу:"Кедзі – кедзі!» Кобель Кузька, кудлатий, капосний,  куций  крутько, куснув кусень книша, кістку курки. Крихітна кривенька качечка коло  ковбані.

 Квапливий кривоногий камердинер (колишній кавалерист, кацап) кланяється, канючить каганчик. Клопіт Котляревському. Кілька кроків  коричневим  коридором –  кімната- кабінет.

Картатий килим, кам’яний  комин,  коло кованого  карниза - календар. Кругом копії картин. Книгосховище. Книги класиків: Квінтиліана, Ксенофана Колофонського, Ксенофонта, Катія, Климовського. Корифеї! Коло  кедрового  комода –клавесин, кларнет,  кобза. Котляревський кидає капелюх, кладе кореспонденцію край  кушетки. Кицюня  катає карміновий клубочок  коло кошика. Котляревський кличе: «Киць- киць!» Камердинер клопочеться коло кухні, комірчини. Кладе клейонку. Котляревський   кепкує: «Кулінар!» Куштує коровай, кулешик, квашену капусту, кашу, кабанятину,  кефаль, ковтає кварту квасу, камердинер–картоплю, копчену ковбасу, курку, кролятину, крученик, крендель,  клюкає келих каламутної крижаної калганівки.

Крик камердинера: «Клятий кіт краде кільце ковбаси!» Котляревський кидає  коротконогому коту  коропа,  краснопірку, кришить кусень книша. Камердинер казиться, кидає крицеву коцюбу (кочергу) казна–куди, колошматить кота. Кімнатний котяра кидається крізь кватирку кухні куди – небудь. Красномовний Котляревський клянеться карати камердинера, категорично каже: « Казна – що! Кат! Кровопивець! Катуєш, кривдиш кволого  кількалітнього кота. Кебети катма?» Капризному камердинеру кепсько, кар’єра   котиться, каже :«Каюсь!» Кинув  коло ковдри  карбованці, копієчки.  Комедія!

Котляревський квапиться  крокувати кварталом, каже комплімент капризній кумі. Криклива кумедна крамариха купує кров’янку, квасолю, квас, крохмаль, кисіль. Котляревський кладе карбованці купцю, купує коханій кралі квіти, коробку коштовностей. Кохана клянеться Котляревському: «Кохаю!»

Красуйся, казковий краю  Котляревського! Клич коханих! Квітуй крислатими кленами, калиною, колихайся колоссям.

Казочці кінець.