Наша єдність – у мові

Рідна мова … Солов'їна пісня народу. Колисанка, що заспокоює душу своїм звучанням.

Багато разів ставила собі питання – хто такий патріот? І серце відповідало: патріот – та людина, котра до кінця життя любитиме Батьківщину, плекатиме рідну мову, зберігатиме нетлінну свічу пам'яті у душі. Ми, діти, маємо бути патріотами та вивчати мову. Аби зацікавити молодь у кожному куточку України, проводяться олімпіади, різноманітні конкурси серед юних мовників.

Звісно, я маю велику жагу до знань, тому також вирішила взяти участь у конкурсі ім.. П. Яцика та конкурсі знавців творчості Т. Шевченка. Тривала підготовка, постійна праця дали результат: І (шкільний) етап позаду, а невдовзі і 2 крок було подолано. Тоді ми поїхали в місто Слов'янськ, де проходив 3 (обласний) етап конкурсу. Школа №1 гостинно прийняла учасників. Кожен хвилювався… Аби підняти юним українознавцям дух, колектив школи підготував концертну програму. Лунали пісні та гуморески. Нас привітала завідувач відділу української мови та літератури Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Байдаченко Тетяна Сергіївна, підтримала, побажала успіху та додала, що всі присутні – вже переможці, бо за нашими плечима 2 етапи конкурсу, і ми маємо пишатися тим, що захищаємо честь свого району, міста. На обличчях конкурсантів промайнула щира посмішка. Підбадьорені, проте зосереджені учасники пішли по класах, щоб довести своєю працею, що наш край має справжніх патріотів.

Крапля страху зникла, коли перед очима з'явились завдання. Одразу згадались усі настанови і поради вчителя.

2 години напруженої праці позаду. Вийшовши з кабінету, одразу переглядаєш завдання, аби переконатись, що не припустився помилки. Протягом кількох днів заходиш на сайт обласного ІППО, чекаєш на результат. Нарешті зателефонував учитель та повідомив, що я посіла призове місце і тепер маю захищати честь області на четвертому етапі. Знову щоденна підготовка. Розуміючи, що ти не маєш права підвести Донеччину, працюєш втричі більше!

Знову дорога. Школа №1 м. Слов'янська радо вітає переможців. Почесне вручення дипломів та подарунків. Оксенчук Надія Володимирівна, директор департаменту освіти і науки облдержадміністрації, побажала успіхів і творчої наснаги. Знайомі сходи, коридори, новий клас. Кожна хвилина як вічність. Нарешті тримаю завдання. Знову кілька годин праці. Безліч разів перевіряєш написане. Закінчивши, виходиш з аудиторії і перебираєш у пам'яті завдання, адже вагання притаманні кожному з нас. Проте головне не перемога, а участь!

Знову розмови з учителем та хвилювання, хвилювання…

Конкурс ім. Т. Шевченка не менш цікавий. Третій етап проходив у Слов’янській загальноосвітній школі №15. Захоплююча концертна програма, нагородження переможців минулого року.

Учасники з нетерпінням чекали конкурсу. Нарешті діти розійшлися кабінетами, пригадуючи біографію Шевченка, його поезії, найвлучніші цитати.

І ось перед очима тема твору. Уважно вивчаєш вимоги. Сумлінно пересіваєш власні слова й обираєш найяскравіші, найточніші. 3 години роботи - і на папері з'явився відшліфований твір. Знову переглядаєш його та впевнюєшся, що дотримався вимог. Тільки тоді з чистим серцем здаєш плід своєї невтомної праці.

Майже тиждень носиш у собі переживання. І ось на сайті з'являються результати. Призове місце! Радістю переповнюється душа! Проте розумію, що тепер на мені лежить велика відповідальність, бо маю захищати честь області у фінальному етапі конкурсу.

Підготовка… переживання… Дорога… Фінальний етап. Школа №15 запрошує переможців. Колектив підготував концертну програму. Підтримка та лагідна посмішка в очах Ольги Олександрівни Лаврут, в.о.ректора Донецького облІППО. Ми – надія Донбасу!

Мільйони думок вмить зібралися докупи. Знову тема твору. Аби нічого не проґавити, виписую завдання та вимоги… Тиха молитва лине до Бога. Декілька хвилин сиджу нерухомо, продумую все, що ляже на папір. Слово тулиться до слова, думки випереджають руку. Натхнення… Думки одна за одною складаються у рядки. Кожного разу переглядаю написане, щоб дотримуватись теми твору. Кінець. Останнє слово. Пильна перевірка…Все…

Знову виходиш з аудиторії в глибокій задумі. Чи все написала? Чи немає нічого зайвого? Приїхавши додому, переглядаєш чернетку і мимоволі розумієш: це один із найкращих творів! Проте на цьому етапі моє пізнання української мови не закінчується!

Дуже вдячна школам №1 та №15 м. Слов’янська за гостинність і теплу зустріч та Тетяні Сергіївні за підтримку!